Основні методи діагностики туберкульозу:

-мікробіологічна діагностика

-рентгенологічна діагностика

-туберкулінодіагностика

Існують два основні методи мікробіологічної діагностики туберкульозу:

-Мікроскопія мазка мокротиння;

-Бактеріологічне дослідження мокротиння.

Значення мікробіологічного методу дослідження:

-Найефективніший для ранньої діагностики туберкульозу;

-Найефективніший для підтвердження діагнозу туберкульозу;

-Дозволяє спостерігати за клінічним розвитком та ефективністю лікування

-Дозволяє оцінити степінь бациловиділення пацієнта.

-Визначення заразності.

Симптомокомплекси, які потребують обов’язкового обстеження на ТБ

Для будь-якої локалізації ТБ може бути характерний інтоксикаційний синдром:

- втрата маси тіла

- втомлюваність

- лихоманка

- потіння вночі

- втрата апетиту

Хворий з підозрою на туберкульоз

Будь-яка особа з симптомокомплексами або факторами ризику, що вимагають обов'язкового обстеження на туберкульоз:

- вивчення скарг, даних анамнезу хвороби і життя

- фізикальне дослідження огляд, пальпація, перкусія, аускультація)

- дворазове дослідження мокротиння методом

мікроскопії мазка на КСБ

- рентгенографія ОГК (оглядова і бокова)

- КТ томографія легень (за показаннями)

 

СКЛАДОВІ ПРОФІЛАКТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

1) соціальна;

2) санітарна;

3) специфічна;

4) хіміопрофілактика.

 

Соціальна профілактика:

-оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров’я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.

 

Санітарна профілактика:

- передбачає заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі (особливо з бактеріовиділювачем).

 

Специфічна профілактика:

- це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.

 

Хіміопрофілактика:

- це застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.

Серед осіб, яким проводилася хіміопрофілактика, число захворювань в 5 - 7 разів менше у порівнянні з людьми, яким вона не проводилась.